Катерина Андрійко
Ми хочемо висловити подяку вчителям за передані нам знання і досвід, за настанови, за цікаві розповіді та за те, що передавали нам знання з усім ентузіазмом і душею.
Ми до сих пір точно не визначилися, який він цей день для нас – сумний чи все-таки радісний. Ви ж теж злегка сумуйте. Ми не просто йдемо зі школи, ми залишаємо своїх вчителів, своїх наставників і друзів. Так, саме так хотілося б вас назвати через всі роки. Ви – справжнісінька опора і дороговказ для нас. Тільки завдяки вам перед нами зараз відкриваються великі перспективи. У нашій пам’яті завжди знайдеться місце для спогадів про те, як багато для нас було зроблено. Ми завжди з величезним задоволенням будемо дивувати своїми успіхами і ділитися ними. Якщо вам знадобиться допомога, то ви завжди можете розраховувати на дружнє плече кожного з нас. Нам би не хотілося розлучатися з вами. Ми обов’язково будемо заходити до вас в гості, ділитися своїми досягненнями. Спасибі вам. До скорої зустрічі! Ваші учні!
Перший вчитель … Ці слова викликають у кожної дорослої людини зворушливі почуття і легку ностальгію по безтурботному дитинству. Початок шкільного життя для кожного з нас стає одним з найяскравіших і хвилюючих подій. Незнайома обстановка, нові обличчя і незвичний розпорядок викликають різні емоції. А перша вчителька на чотири роки стає для маленьких учнів мудрим наставником і захисником, турботливою «другою мамою» і старшим товаришем. Від імені всіх батьків прийміть наші слова подяки за безцінні знання, душевне тепло і любов!
Дорога (ім’я), хочеться сказати Вам спасибі за те, що провели клас через цікаві і пізнавальні 11 років життя. Спасибі, що ніколи не опускали руки і мали залізне терпіння. Всі батьки, які зібралися тут, щиро бажають Вам здоров’я і сил вчити наступні покоління хлопців. Ніколи не знайте бід і турбот. Щастя Вам, (ім’я)!
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
